Ніобійбув виділений у 1801 році англійським хіміком Хатчеттом, який вивчав шматок залізної руди в Британському музеї в Лондоні, а метал вперше був виготовлений швейцарським хіміком у 1864 році шляхом відновлення хлоридів воднем. У 1951 році Комітет з номенклатури Міжнародної асоціації теоретичної та прикладної хімії (IUPAC) вирішив уніфікувати використання ніобію як офіційної назви елемента.
Ніобій спочатку використовувався для виготовлення ниток для ламп розжарювання, але незабаром був замінений вольфрамом, який мав вищу температуру плавлення і був більш придатним для виробництва ламп розжарювання. У 1920} роках було виявлено, що ніобій може підвищити міцність сталі, і це дало поштовх для використання ніобію в галузі виробництва чавуну та сталі; фактично додавання лише 0.03-0.05 відсотків ніобію до сталі збільшило межу текучості сталі на 30 відсотків або більше. або більш. Додавання ніобію не змінює структуру заліза, а поєднується з вуглецем, азотом і сіркою в сталі, щоб змінити мікроструктуру сталі. Крім того, ніобій також покращує міцність сталі, стійкість до високотемпературного окислення, стійкість до корозії та знижує температуру переходу крихкості сталі, що призводить до хороших зварювальних і формувальних властивостей.
Вчені Bell Labs виявили, що ніобій-олов’яні сплави все ще можуть зберігати надпровідні властивості в сильних електричних і магнітних полях, а ніобій має одну з найвищих критичних температур, що робить ніобієві сплави найважливішими надпровідними матеріалами на даний момент.
Хтось сконструював високошвидкісний левітаційний потяг, на його колісні частини встановлені надпровідні магніти, виготовлені зі сплавів, що містять ніобій, які можуть створювати сильне та стабільне магнітне поле, так що весь потяг левітує на колії на висоті приблизно 10 сантиметрів. , більше не тертя між поїздом і колією, і, отже, потребує дуже мало енергії, потягу можна дозволити розвивати швидкість понад 500 кілометрів на годину. Ніобієві та титанові надпровідні матеріали також були використані для створення генератора постійного струму, який є невеликим, легким, недорогим і генерує в 100 разів більше електроенергії, ніж генератор такого ж розміру.
Ніобій також відіграє важливу роль у хірургічній медицині, має чудову корозійну стійкість, не взаємодіє з різними рідинами в організмі людини, не пошкоджує біологічні тканини взагалі, адаптується до будь-яких методів стерилізації, може поєднуватися з органічними тканинами для довго і нешкідливо зберігається в організмі людини. Так, ніобієві листи використовували для компенсації ушкоджень черепа, ніобієвий дріт використовували для зшивання нервів і сухожиль, ніобієві смужки використовували для заміни зламаних кісток і суглобів, а ніобієву пряжу або ніобієву сітку з ніобієвого дроту використовували для компенсації для м'язів, ніби вони виросли на справжніх кістках. Ось чому ніобій також відомий як «біофільний метал».
Ніобій має зовнішній валентний електронний шар із 5 електронів, тому він багатий окисно-відновними властивостями. Його валентність може коливатися від -1 до +5, і коли шар валентних електронів повністю видаляється, виявляється криптонітове ядро, яке дуже сприятливо для кисню, яке можна використовувати як перетворювач галоїдів, окислювач і навіть для активації вуглець-водневих зв'язків. Нещодавнє дослідження показало, що сильні окисні властивості п’ятивалентного ніобію можна використовувати для очищення отруйних газів і що навіть жахливий іприт можна легко перетворити на нетоксичний за допомогою сапонітової глини ніобію.
У 2003 році австрійці також знайшли прекрасне хімічне мистецтво з ніобієм, поверхню металевого ніобію шляхом гальванічного нанесення плівки оксиду ніобію може отримати заломлюючу, блискучу поверхню, різна товщина плівки також може створювати різні кольори, так що різноманітність різних кольорів монет, що підвищує колекційну цінність цих монет.
